СКАЗКА О ТОМ, КАК НЕПОСЛУШНАЯ ДЕВОЧКА НАТАША СТАЛА ПОСЛУШНОЙ ДЕВОЧКОЙ
Жила-была одна девочка и звали её Наташей.
Очень непослушная она была девочка!
Мама говорила ей: «Наташа, собери игрушки!»
А Наташа отвечала: «Не хочу, не буду!»
Мама говорила: «Наташа, вымой посуду!»
А Наташа: «Не хочу, не буду!»
Мама: «Наташа, иди спать!»
Наташа: «Не хочу, не буду!»
И вот однажды, когда мама работала, Наташа пошла гулять. Хотя мама говорила ей не уходить далеко от дома, но Наташа решила: «Хочу и буду!»
Вот идёт она, идёт, а навстречу ей Дядька с мешком, а в мешке – непослушные детишки.
Увидел он Наташу и спрашивает: «Девочка, конфетку хочешь?»
Мама предупреждала Наташу не разговаривать с незнакомцами и не брать у них ничего, но, как мы помним, Наташа была очень непослушной девочкой, поэтому ответила:
«Хочу конфетку!»
«Ну, полезай тогда в мешок, - говорит Дядька. – У меня там конфеток много!»
Едва Наташа за конфетками полезла, как Дядька её за ножки – в мешок и затолкал.
Взвалил он мешок с непослушными детишками за спину и убежал в лес.
Мама пришла домой:
- Наташа! Наташа!
А Наташи-то и нету!
Мама села и заплакала. Делать нечего - надо идти, Наташу искать. Пошла мама на улицу, а там дяденька милиционер стоит.
«Вы не видели девочку? – спросила мама. – Наташей её зовут. Очень непослушная девочка!»
«Девочки не видел, - ответил милиционер. – Видел одного подозрительного Дядьку. Он в лес с мешком убежал!»
Мама поблагодарила милиционера и тоже отправилась в лес.
Тем временем Дядька притащил непослушных детишек в избушку, вытряхнул их из мешка и посадил на лавочку. А сам поставил на печку большущий котёл. Смотрит Наташа на Дядьку и плачет.
«Ой, лучше бы я мамочку слушалась, а теперь Дядька из меня супчик сварит!»
Долго ли, коротко ли мама шла по лесу, да добрела-таки она до избушки и в окошко-то заглянула. Смотрит, а там Наташа сидит на лавочке вместе с детишками, и все они плачут.
Взяла тогда мама здоровенную палку и в избушку заскочила, да Дядьку по спине палкой, палкой!
«Будешь знать, как детишек забирать!»
Дядька перепугался и выскочил из избушки. Больше его никто никогда не видел!
А мама детишек всех собрала и к мамам их развела.
С тех пор Наташа совсем другой девочкой стала.
Мама говорит ей: «Наташа, убери игрушки!»
«Сейчас уберу, мамочка!»
«Наташа, вымой посуду!»
«Вымою, мамочка!»
«Наташа, иди спать!»
«Уже сплю, мамочка!»
Вот так Наташа из непослушной девочки стала послушной.
А ты спи, и ничего не бойся: мама тебя в обиду не даст, если придёт Дядька, то мама его палкой, палкой!
Комментарий автора: Настя посоветовала мне выложить эту нашу "семейную" сказочку на всеобщее обозрение.
Она очень удивилась, узнав, что сказку сочинила я, когда укладывала спать дочек - думала, сказка общеизвестная!
Прочитано 20194 раза. Голосов 7. Средняя оценка: 4,43
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
У меня ещё парочка страшилок имеется... как-нить оформлю литературно.
люба
2007-05-04 17:53:22
A фотография!!! я такие банты уже сто лет не видела. Неужели я такие носила? хорошая история как раз для маленьких, больших мешком не испугаешь. Комментарий автора: Ну, про банты отдельная история!
- Девочка! как они держатся?!
Хмуро:
- Как прибили, так и держатся...
(Семейный прикол!)
А у больших свои страшилки есть: Чикатилы или Потрошители всяческие...
наташа
2009-09-05 19:47:00
фотография прелесть)))))))))))))
Елена
2010-06-07 12:24:40
Отличная сказка для моей Наташеньки:)!!!!Спасибо огромное за такое творение!Нам понравилась сказка очень!! (думаю, что подействовала:))
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.